Фотоархів: становлення лісового господарства на Рахівщині
За наявними архівними даними, становлення лісового господарства на Рахівщині нерозривно пов'язана зі становлення лісового господарства в краї та розвитком лісової промисловості німецьких переселенців на Рахівщині. На території гірської Рахівщини багато століть мирно живуть люди різних національностей і народностей – українці (етнічна група „гуцули”), угорці, румуни, німці, чехи, словаки, італійці…
18 травня, 14:36
Така етнічна строкатість населення сформувалася під впливом різних державних утворень, до яких належав край впродовж останнього тисячоліття: Угорського королівства, Трансільванського князівства, Австрійської монархії, Австро-Угорщини. Тільки в часи минулого бурхливого ХХ століття Рахівщина перебувала у складі Австро-Угорської імперії, Румунії, Чехословаччини, Угорщини, Радянського Союзу, а тепер в Україні. Як свідчать деякі історичні джерела, у рівнинній частині Закарпаття перші німецькі поселення з'явилися вже у XII – ХIII століттях. Гірська місцевість Закарпаття, зокрема і Рахівщина, до ХІV ст. була практично не освоєною і мало заселеною людьми.
Вже з кінця ХVІІ століття, з початком інтенсивної розбудови міст згаданої імперії, виникла гостра потреба у розробці багатих лісових ресурсів гірської частини Закарпаття. Тому, на державному рівні, було прийнято рішення переселяти знавців лісової справи з Верхньої Австрії та Німеччини на гірські території Карпат, у тому числі і у верхів’я річки Тиси та її приток. Такі переселенці передали свій значний досвід і технічні навички місцевим жителям. Саме завдяки німецьким лісівникам у нашому краї почала зароджуватися і розвиватися лісова галузь. Як свідчать літературні джерела, перші спроби переселити людей німецької національності на Рахівщину були зроблені ще до 1730 року.

Найбільше німецьких спеціалістів було переселено за часів імператриці Австрії Марії-Терезії. Для них була розроблена спеціальна державна програма, за якою створювалися вигідні умови для переселення людей у Східні Карпати з Верхньої Австрії та Південної Німеччини. На Рахівщині їм відводили земельну ділянку, виділялися сінокісні луки на 2-3 голови худоби, давали знаряддя праці й ліс для будівництва житлових приміщень, одяг і все це за рахунок держави. Будинки і землю не можна було продавати, лише передавати у спадок нащадкам по чоловічій лінії. Крім того, кожному переселенцю гарантувалась оплата в 1000 гульденів на рік. На випадок смерті переселенця його вдова і не більше як четверо дітей повинні були отримувати пенсію. Крім спеціалістів лісової галузі, за спогадами старожилів у селах Кобилецька Поляна та Требушани (тепер Ділове) переселилися німецькі спеціалісти, що мали навички плавлення металу із залізної руди. Тут вони працювали на створених залізорудних мануфактурах. Новоприбулі переселенці, в основному, були вихідцями німецького походження з Австрії – з Імюкдену, Ебензеє та Ішлю. Про німецькі родини з Ясіня є відомості, що вони з Ротевейзе. У 1814 році виникло поселення спішських німців з Гонгартену у Рахові, яких називали «ціпцерами», а їх поселення до сьогоднішнього дня зветься Ціпцерай. Державна політика Австрії сприяла тому, що переїжджали цілі сім’ї. Серед тих, хто збирався їхати освоювати для себе нові місця, були представники майже всіх лісових професій: спеціалісти по зрубуванню, обробці, розпиловці дерев, спорудженню будівель, шлюзів і загат, іригації річок, залісненню тощо. Від переселення верхньоавстрійських німців у верхів’я рік Східних Карпат австрійська казна отримувала вигоду.


Ліси вирубувалися тепер більш інтенсивно і раціонально, що зменшувало нестачу лісу, а вирубані ділянки заліснювалися. Верхньоавстрійські лісоруби спорудили на річках Закарпаття цілі каскади шлюзів і загат за тією технологією, що застосовувалася у їх рідних місцях, зробивши можливим постійно користуватися водним шляхом для сплаву лісу до річки Тиси. Загальна кількість загат на Рахівщині становила сімнадцять. Німці навчили місцевих жителів рубати дерева, за допомогою риз спускати з гір і сортувати деревину, розпилювати її, виготовляти дошки, зв’язувати дерева у плоти (дараби, бокори) і транспортувати їх по гірським потокам. Саме вони на малих річках і потоках започаткували будівництво плотин (гаті, греблі, кляузи), за допомогою яких сплавляли плоти (дараби, бокори) по річці Тиса у низинні райони Закарпаття, а звідти й до Угорщини.

































rakhiv.in/NewsOpen/id_news_1061578
Коментарі (2)
Місцевий
5/18/2020 9:35:33 PM  |  IP: 185.47.220.***
І знову гуцули на рівні прислуги.
Тепер
5/18/2020 9:13:28 PM  |  IP: 92.253.204.***
можете робити фотографії як лісове господарство закінчується ..... ((((((((

<<Попередня
1
Наступна>>
Додати коментар
Введіть число
 
Погода
Інтерв'ю
«Якщо не я, то хто?» - Наталія Шітив
Ми познайомимо Вас із жінками. Із жінками, що власним прикладом мотивують інших. В рамках проекту «Жінки, які надихають» ми опублікуємо до 8 березня серію інтерв’ю з представницями різних професій, вікових категорій і вподобань. Ці жінки різні, але всі вони намагаються змінити людей довкола себе на краще.
March 2, 9:31 AM П:6039 К:2
Фотогалерея
Новини від KINOafisha.ua
Загрузка...
Загрузка...
Афіша кінотеатра Cinema Citi