Згадуємо поетів Рахівщини у Всесвітній день поезії
Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі (Л. Костенко).
21 березня, 12:55
У 1999 році на конференції ЮНЕСКО було вирішено відзначати 21 березня Всесвітній день поезії. «Поезія, - говориться у рішенні ЮНЕСКО, - може стати відповіддю на найгостріші і найглибші духовні питання сучасної людини…». Та вірші завжди допомагали людині. Згадаймо, що саме поезія найпершою реагувала на історичні події. З фронтів спочатку їхали вірші. Саме поети першими писали про жаливі дії влади, про становище українського народу… а вже потім ці теми піднімалися у прозі. Тому сьогодні ми б хотіли згадати митців Рахівщини, які своїми віршами намагалися підтримати краян, відволікти їх від буденних проблем і посіяти в душах вогник надії на щасливе майбутнє.

Хоч закарпатська поезія і зародилася у XVIII столітті, та інформація про тодішніх поетів-рахівчан відсутня. Упродовж ХІХ ст. влада Австро-Угорщини робила все, аби закарпатці втратили ознаки нації (мову, культуру, релігію). Тоді тільки завдяки найвідданішим представникам інтелігенції у свідомості нашого народу жили народні традиції, звичаї та фольклор.

Після входження Закарпаття до складу Чехословаччини, у 20-30-х рр. ХХ ст. гілка закарпатської поезії здивувала своїм розвитком. Ті роки були епохою духовного і національного відродження краю. З’явилися сотні молодих поетів, які друкувалися на сторінках тодішніх часописів.

Але криваві події березня 1939 року, пов’язані з трагедією Карпатської України й окупацією Закарпаття Угорщиною, докорінно змінили літературну ситуацію - українське слово було суворо заборонено. Та молоді поети прагнули писати. Багато хто творив за межами краю (в Києві, Празі, Будапешті), а ті, що лишилися на Закарпатті були змушені писати російською мовою.

Після Другої світової війни десятки закарпатських поетів піддалися сталінському терору. Дехто так і не повернувся додому, бо боявся репресій. А твори багатьох митців не публікувалися роками, бо не відповідали радянській цензурі. Та в 50-х роках гілка закарпатської поезії знову забуяла талантами, яких і до нині щороку стає все більше.

Рахівчани також залишили яскравий слід в історії закарпатської поезії ХХ століття (інформацію про поетів нашого краю, які творили раніше, ми не знайшли). Бо як не захоплюватися проникливими віршами Миколаї Божук? Як можна не вподобати гостре слівце Марка Бараболі, або сповнені любов’ю до рідного краю рядки Марії Кабалюк-Тисянської? Чи як не зачитуватися філософською поезією Василя Кухти?

Та зараз, на жаль, не так багато людей знають, що в краї, де вони народились, в краї, де вони живуть і працюють, колись творили такі сильні й талановиті особистості. Тому коли, як не у Всесвітній день поезії згадати цих видатних персон?


Миколая Божук (Василина Миколаївна Божук-Штефуца)



Народилася 3 січня 1907 р. в смт. Великий Бичків. Початкову освіту здобула в Бичкові і в Ясінях, де ходила до горожанської (неповної середньої) школи. Продовжила навчання в Ужгородській учительській семінарії. Опісля вчителювала в Драгові, Липчі, Липовці, Нижньому Бистрому, Великому Бичкові, Хусті, а опісля разом із чоловіком - у Рахові. Важкі життєві умови поетеси та виснажлива праця стали причиною жорстокої хвороби, через яку 4 січня 1938 р. Миколаї Божук не стало.

Доробок Миколаї Божук не дуже великий. За життя поетеси вийшла тільки одна збірка «Поезії» (Ужгород, 1930). Рукопис другої книжки «Мережки», підготовлений до друку 1935 р. зник. Вже після Другої світової війни вірші Миколаї Божук друкувалися у різних колективних збірках. А в 2008 р. в ужгородському видавництві «Ґражда» вийшла друком поетична книга «Миколая Божук. Я зберу той жар у пісню».

Поети, не смійтесь, що я заспівала
Цю тиху пісню мою!
Що так я несміло тиняюсь між вами
І свої думки сную!
Поети, не смійтесь, бо моє серденько
Зазнало горя, біди!!!
Та вже стрепенулось, як пташка весною,
Стаю я знову в ряди!
Тепер я приспала нужду ту колишню,
Зів’яло горе сумне.
Душею радію, що пісня ожила…
Прийміть, поети, мене!
1937 р. (за рік до смерті поетеси)


Марко Бараболя (Рознійчук Іван Федорович)



Народився 19 квітня 1910 р. в с. Требушани (нині Ділове). Закінчив Мукачівську торговельну академію, екстерном - вчительську семінарію. Працював продавцем у книжковому магазині, вчителем у гірських селах і в Рахові. На початку 1944 поета мобілізували до угорської армії. Опісля він здався у полон Червоній армії. Помер 27 листопада 1945 р. від туберкульозу в радянському таборі для військовополонених на Кубані.

Марко Бараболя творив у жанрі сатири. За життя автора в Празі вийшла збірка гуморесок і фейлетонів «З-під їдкого пера» (1941). А після смерті - «Тутешнянська губернія» (1970), «На Верховині» (1984) та «Проект автономії» (1991).

Не сумуйте, полонини!
Засихайте, сльози!
Зацвітайте, черемшини!
Смійтесь, верболози!
Чи природонька поета
Не для вас родила?
Ой, блаженна та верета,
Що мене сповила.
Гори, звори, бори, кори!
Нащо ви на світі?
- Щоб мої читати твори! -
Знайте, вражі діти!
Люди! В небо не дивіться,
Де летить комета,
Радше Богові моліться,
Що вам дав поета.
Уривок з вірша «УВАГА! Я ПОЕТ!»


Марія Кабалюк-Тисянська



Народилася у с. Кваси 12 жовтня 1911 року. Працювала вчителькою в Грушові та Вільхівцях на Тячівщині, у Росішці та Лазещині, у рідних Квасах на Рахівщині. З днів визволення Закарпаття і до виходу на пенсію в 1971 році, Марія Кабалюк-Тисянська  працювала вихователем у восьмирічній школі в Квасах. Померла поетеса 8 серпня 2000 р. Похована міському кладовищі в Рахові.

Єдиною окремою книжкою поетеси є збірка віршів «Дзвеніть, співаночки» (1928). Більшість її творів друкувалися у колективних поетичних збірках.

Нема в мене ні покоїв,
Ні пишної хати,
Лиш є в мене сині гори -
Високі Карпати
«Нема в мене…» (1932)

Люблю тебе Гуцульщино,
Моя рідна мати,
Коли тут я народилась,
Буду тут вмирати.
«Гори рідні…» (1939)


Василь Кухта



Народився Василь Васильович 23 квітня 1956 року в м. Рахові. Закінчив факультет журналістики ЛНУ ім. І. Франка. Опісля працював як журналіст. А сьогодні - головний редактор історико-краєзнавчого журналу «Карпатський край», заст. гол. редактора екологічного журналу «Зелені Карпати», відповідальний секретар Закарпатської організації Національної Спілки письменників України.

Василь Кухта є автором поетичних збірок «Дрібка солі» (1989), «Верхи сліпучі» (1992), «Гуцульські душі» (1994), «Тисові пороги» (2000), «Гуцульський князь» (2001), «Пава повстання» (2004), «Гуцульський Париж» (2007), «Patria (2009)», «Іти й не озиратися (2015)», «Страсті за голубою трояндою» (2016).

Член Національно спілки журналістів України та Член Національної спілки письменників України.

Я тримаюсь за епоху,
За краї тонких одеж...
Сміхом сипле, мов горохом:
«Іншу маму ти знайдеш!»

Я б давно розтратив силу,
Освистав її дари, –
Ті, які триматись вчили,
Смутно дивляться згори.

...Внук поганий, син лукавий;
Слабкість духу, блуд руки;
Перепроданої слави
Засмальцьовані шовки...

Я тримаюсь за епоху,
Душу сміх її січе...
Та чи вистачить гороху,
Ми побачимо іще!
2007

Звичайно, в такий день, було б неправильно не згадати сучасних митців нашого краю. Це рахів’янин Олександр Масляник - журналіст, письменник, публіцист, а також і поет. Написав збірку любовної лірики «Згадай мене у вранішній молитві…» (2011). Оксана Йонаш-Тодер - авторка книг «З Оксанчиної тайстрини» та «Думаю в стовпчик». Пані Оксана пише вірші й гуморески гуцульським діалектом. Ясінчанин Володимир Тимчук, який відомий своєю поезією на військову тематику. Іван Беркела, чия збірка гуморесок «Фіґлі з беребениці» описує життя сучасних гуцулів. Гафія Ковбаснюк - авторка двох поетичних книг, в яких оспівується краса Карпат.
Та ще багато інших митців, які друкуються у колективних збірках, на сторінках місцевої преси чи в мережі Інтернет.


«Люби поезію, ходи до неї в гості, хоч раз на рік - послухай, чи жива?»
© Сергій Губерначук (поет, письменник і актор)

Любіть поезію! Пишіть її, читайте! Вчіть напам’ять та впускайте її в своє серце!


Під час написання статті була опрацьована антологія «Закарпатська поезія ХХ століття» (Ужгород, 2003).
Також дякуємо працівникам Рахівської центральної районної бібліотеки, які допомогли своїми рекомендаціями. Та за детальне наповнення блогу (http://rakhivcrb.blogspot.com/), де ми також знайшли потрібну інформацію.   









rakhiv.in/NewsOpen/id_news_1061084
Коментарі (0)

Додати коментар
Введіть число
 
Погода
Інтерв'ю
«Якщо не я, то хто?» - Наталія Шітив
Ми познайомимо Вас із жінками. Із жінками, що власним прикладом мотивують інших. В рамках проекту «Жінки, які надихають» ми опублікуємо до 8 березня серію інтерв’ю з представницями різних професій, вікових категорій і вподобань. Ці жінки різні, але всі вони намагаються змінити людей довкола себе на краще.
March 2, 9:31 AM П:2121 К:2
Фотогалерея
Новини від KINOafisha.ua
Загрузка...
Загрузка...
Афіша кінотеатра Cinema Citi